Read the article in the original: http://uzinform.com.ua/news/2025/07/11/208869.html
Її мазки — це не просто візерунок. Це спадок, який дихає, говорить, цвіте. Петриківка в її руках — не лише техніка, а внутрішній світ, що вцілів, проріс і зазвучав по-новому.
Коли береш до рук пензель і робиш перший мазок, ти не просто малюєш — ти пригадуєш. Своє дитинство, бабусину хату, цвіт вишні за вікном. Кожен елемент — це код, у якому зашифровано більше, ніж просто естетика. Це пам’ять про те, ким ми є.
Саме так з Петриківським розписом живе і творить Ганна Чекоданова — українська мисткиня, яка зараз мешкає в Далласі, США. Але її серце — все ще на Дніпрі, біля квітучого лугу, де вперше, у десять років, вона побачила, як мазки пензля можуть бути водночас витонченими й могутніми. Саме тоді почалась її особиста історія з Петриківкою — історія, яка триває досі.
Малювати як дихати
«Петриківський розпис — це ніби танець фарб і душі», — каже Ганна. У її руках ця традиція оживає по-новому: дбайливо збережена, але не музейна. Її квіти дихають, її візерунки розповідають. Вона не копіює, а продовжує.
І світ це помічає. Нещодавно Ганна отримала Гран-прі на міжнародному конкурсі в Торонто. Це — не просто нагорода. Це — визнання того, що українське народне мистецтво може бути актуальним, сильним, впливовим. Що воно — жива сила, яка надихає навіть за тисячі кілометрів від рідної землі.
«Я хочу, щоб Україна у світі звучала не лише через новини війни. А ще — через музику, мистецтво, барви. Через усе те, що робить нас українцями».
Майстерність як міст
Сьогодні Ганна живе в Техасі, але її дім — значно ширший за географію. Він — у кожному українці, що приходить на її майстер-класи. Він — у кожному американці, який із подивом і захватом занурюється у магію Петриківки.
Нещодавно вона провела майстер-клас у місцевій галереї, де кожен учасник створив власну роботу в цій техніці. «Я бачила, як у людей світяться очі, — розповідає вона. — Вони не вірили, що здатні створити щось настільки красиве. А потім — не хотіли зупинятися».
Ганна мріє проводити більше таких зустрічей. Ділитися знанням. Ділитися Україною. У неї вже є запрошення від місцевої арт-асоціації — провести майстер-клас для американських художників. І це, каже вона, велика честь і ще один шанс: нести українську культуру світу мовою мистецтва.
Культура, яка тримає
Її картини сьогодні експонуються в галереях США, зберігаються в приватних колекціях по всьому світу — від Канади до Японії. Але попри зовнішню легкість — квіти, візерунки, яскраві кольори — кожна з них про головне: пам’ять, спадкоємність, силу ніжності.
Ганна Чекоданова несе в собі мову, яку ми іноді забуваємо чути: мову коріння, мову поколінь, мову любові. І навіть коли вона малює у сонячному Далласі — ми впізнаємо в її роботах себе, свою бабусю, свою землю.
У цьому, напевно, і є головна магія її мистецтва: воно — як пісня, яку вперше чуєш у дитинстві, а потім пам’ятаєш усе життя.
Традиція — це не минуле. Це голос, який лунає зсередини. І поки є ті, хто її чує — ми не втрачені.
Особиста Фейсбук сторінка Ганни: https://www.facebook.com/HannaCh.Ukrainian.Art.In.USA/